Якби мені крила

Мої перші враження від Windows 7
Юрко Банзай
Тобі, мабуть, відоме моє ставлення до продуктів Microsoft. І, знаєш, при долі скепсису, воно себе виправдовується.
-РЕМАРКА- Якщо в цьому тексті бракуватиме літер "в", не дивуйся: пишу на домашньому ноутбуці, котрий собі облюбували мої принцески для гри в Конюшинки (до речі, вона відсутня у Windows 7, за що довго вигрібатиму). Клавіатура цього ноутбуку витримала не одне влучне потрапляння порції чікуляди та маселка з макаронів. Особливо дісталося літері "в", тому й попереджую.
Тим не менше. Знайомство моє з W7 почалося... нє, не з ТаблоІТ, неправда! Кілька місяці тому мені Microsoft прислала мені офіційне запрошення побавитися у W7. Тоді, правда, у бета-версію. Але якось не траплялося нагоди над кимось познущатися (якби вдома ліг сервер, мені би печінки оператино виїли б за відсутність музики, кіна й інтернету). Потім дівчата з ПРП покликали мене на тест-драйв і, разом із кошулькою, котра править мені зараз за чохол водійського сидіння, дали двд з RC Windows 7. Та ще й потім нагадали, що обіцяв написати. От і довелося пустити "в расход" домашнього бука. Тим паче, що зара він працює і цього текста я пишу акурат на ньому.
W7 не захотіла ставитися поверх української Wista, вважаючи, що англійська і українська версії одна одній не друзі. Довелося завантажитися з двд, відформатувати екс-системний розділ й тицькати її в свіжопропрасований простір. Мушу відмітити приємні переміни в процесі сетаплення: немає вар'ятського розповідання про "нові-старі" фічі, марних спроб встановлення неіснуючих пристроїв, тощо. Процес встановлення не швидший, але й не довший від процесу встановлення, ну, скажімо, тої самої Вісти.
А от далі вже була несподіванка. Типовою історією після того, як Windows раніше ставала на голу машину був процес встановлення дров, кодеків та іншого барахла, без котрого життя, мнягко кажучи -- какашки. А тут -- ну число Linux. Всьо само впізналося, навіть рідні АТІ'шні дрова до відяшки через Windows Update вигребла. Просто бомба. Якось раніше навіть не уявлялося, що після "велкам скрін" чи "першого запуску" машинку можна повноцінно використовувати. Опшим -- ріспект.
Далі - більше. На диску "Д", який я тихенько перемитив на новоспечену Windows 7 машинку валяються кілька дівіксів. Про сновид в Арізоні там всяких, уродини найменшої з банзайських принцес і земекісівських роздумів стосовно просторово-часового континууму. Так от. W7 сама їх зрозуміла і стала показувати без встановлення кодеків. Ріспєктіщє. Біше того, в Експлорері додалася кніпочка (видно вона малюється, коли Експлорер бачить мультимедійні файли) про додавання теки в бібліотеку мультимедіа. Дуже зручно, доки на диску срач і всяке щастя валяється де не попадя.
От, правда, мільйон питань від нового Тирнет Експлорера під час першого старту таки дістали. А ще для кожного користувача потрібно налаштовувати мову інтерфейсу. Так, ніби в Microsoft не знають, що в Банзая в дома всі, крім Мацька і телевізора українською говорять. Та. І за конюшинки буду вигрібав. От, питається, навіщо? Що вона вам мішала?
А ше -- нова панель завдань. Мої дівчата 100% будуть тепер доймати з питаннями, куди тамте віконечко поділося. Хоча, може й не будуть: Дарина швиденько пристосується.
А ше западольна штука -- можливість запускати старі програми в віртуальному контейнері. Потішився дядько Банзай такою класною фічьою, але не довго. Бо доступом до апаратних ресурсів W7 ні з ким ділитися не хоче. Такі фіґлі в операційних систем родини NT ще з народження і. читаючи анонс W7 я вже почав сподіватися, що десятка років Microsoftові досить, щоби це питання розрулити. Навіть спосіб класний придумали. Ага. Ґулі! Смокчіть, панове. Чекайте нових версій. Опшим, жоден смачний, запашний. слолдкий і недешевий періжок не годен обійтися від маленької какашки. Ну, тішить, правда, те, що ті какашки щоразу робляться меншими.
І більшість з них Банзай готовий був би Microsoftові пробачити, якби ВордПад навчився граматику перевіряти. Може дослухаються до мене мудрі дядьки...
Далі -- буде, дайте тільки розібратися.
Ох, клас! Віджет з погодою зразу зрозумів, що я в Києві, а не в Москав і не в Редмонд! Віста тупила, дарма, що я правильно вказував локейшин. Як же дивує, коли раптом речі починають працювати як слід, а не через *упу)